Наталія Іващенко

Біографія волонтера

Наталія Іващенко, успішна бізнес-вумен, членкиня Ротарі клубу, за час війни не тільки з головою поринула у волонтерство, але й несподівано змінила напрямок своєї підприємницької діяльності. Раніше разом з кількома партнерками вона займалася організацією турів відпочинку та оздоровлення, а тепер розгортає у Харкові власну мережу пралень.

Повномасштабне вторгнення вона зустріла в Мукачево, де відбувався один з оздоровчих турів для жінок. І особняк, який вони орендували, в мить перетворився на притулок для людей, які втікали від обстрілів. Люди їхали з Харкова, з інших міст: хтось лишався на перепочинок і далі направлявся за кордон, хтось затримувався надовго.

«Наш будиночок на 11 номерів перетворився просто на вулик. Там в номерах двомісних вже і по четверо людей, і по шестеро іноді перебувало. Ми приймали всіх, хто приїжджав. Але я постійно думала про повернення у Харків: до чоловіка, до сина з його родиною. І за деякий час передала справи і поїхала додому. Тоді всі вирушали на захід, на схід майже ніхто не їхав, і у вагоні були лише я і ще один хлопець-волонтер. Звичайно, то були дивні і важкі почуття, до того ж в поїзді зовсім не вмикали світло, зігрівали лише думки про скору зустріч з близькими», – каже Наталія.

Її Ротарі клуб вже у березні 2022 року відкрив власний волонтерський хаб у відомому ТРЦ «Французький бульвар». Власники цього комплексу віддали ротарійцям льодову арену. І Наталія одразу активно включилася в нову для себе роботу.

Згадуючи ті часи, вона розповідає: «Нам звідусіль присилали якісь необхідні речі, ми мали їх прийняти, розвантажити і зробити так, щоб ті, хто потребує допомоги, могли її отримати. Крім того ми шили ковдри, готували їжу для людей, що опинилися у скрутному стані, формували продуктові і гігієнічні набори. Ми одразу працювали не з окремими людьми, а з волонтерськими організаціями. Вони подавали нам списки, де значилося, кому і яка допомога потрібна, і ми старалися зробити все необхідне, щоб люди отримали це».

Там же, у «Французькому бульварі», вона пережила один з найжахливіших моментів, коли поруч двічі впали російські ракети. Наталія ледь не силоміць заштовхувала людей у бомбосховище: на щастя, всі тоді залишилися живі.

Загалом, аналізуючи свій досвід, Наталія приходить до такого висновку: «Волонтерство – це про небайдужість. Якщо в тебе є хоч невеличкий надлишок якихось ресурсів: час, гроші, вміння, і ти можеш ділитися цим, – ти просто повинен це робити. Мені здається, розуміння цього є у всіх нас, у кожного українця, це для нас якось природно».

Втім, ситуація змінювалася швидко: якщо в перші місяці війни у людей зовсім не було роботи, магазини і аптеки були зачинені, і багато хто дійсно потребував благодійної допомоги, то згодом все ж таки почали відкриватися супермаркети, запрацювали ринки, відновилися окремі підприємства. І Наталія відчула, що треба щось змінювати: «В якийсь момент я зрозуміла – дуже важливо, щоб наше волонтерство не привчило людей до паразитування, коли можна жити на всьому готовому і нічого не робити. І також почала думати про власний заробіток, щоб не просити весь час гроші на волонтерську діяльність. Так ми з чоловіком почали шукати ідеї власного бізнесу».

І вони вирішили створити мережу хімчисток із чіткими правилами та гідними стандартами обслуговування. Перші три точки відкрили у партнерстві з волонтером, з яким раніше працювали на хабі. Спочатку це був формат франшизи, але вже за два місяці команда прийняла рішення розвиватися під власним брендом — «Пані Праля». Зараз цей бізнес успішно зростає і налічує вже 12 пунктів. Наталія не упускає можливостей удосконалити свої бізнес-навички, активно навчається маркетингу. І в той же час не полишає волонтерську роботу в Ротарі Клубі Харків New Level: «Ми переключилися на більш мирні справи, приділяємо багато уваги дітям. Нещодавно наші друзі з Англії передали нам 600 ноутбуків, які ми розподілили між дітьми Харкова, перш за все, в багатодітні сім’ї, в родини переселенців. Ще один фокус нашої уваги — сім’ї військових: регулярно робимо збори, підтримуємо їх».

Вона переконана, що Харків вистоїть у цій війні: «Якщо б я не була в цьому впевнена, хіба я створювала б цей бізнес? У Харків я закохана ще зі студентських років, коли переїхала сюди. Він дуже мені відгукується, це моє місто. Але те, як у важкі часи, він постійно відновлюється, залишається красивим, чистим, комфортним, викликає особливу повагу і любов».

Вона вірить у місто, вірить в неймовірний дух містян, а значить, «Пані Праля» буде зростати, відкриватимуться нові відділення мережі. А мрія Наталії про дальні подорожі Європою і світом незабаром здійсниться.